Минулої суботи в Івано-Франківській обласній філармонії відбувся творчий звіт мистецьких колективів Галицького району, присвячений 200-літтю великого Кобзаря. На вході до філармонії гостей святкового дійства
запальною музикою зустрічав муніципальний духовий оркестр із Бурштина. У
холі філармонії галичани розгорнули виставку найкращих робіт вчителів і
учнів Малої академії народних ремесел (м. Галич). Тут були і різдвяний
дідух, і ляльки-мотанки, і солом’яні іграшки тощо. За словами директора
Малої академії народних ремесел Стефанії Сидорук, мета цього закладу —
вивчення, збереження і популяризація мистецтва Галицького краю. Нині в
Малій академії навчають ремесел, які колись були в Галичі — гончарство,
ткацтво, витинанки, соломоплетіння та ін., 648 учнів з району віком від 6
до 17 років. Учасниця виставки керівник гуртків із соломоплетіння —
учениця відомої майстрині з Волині Марії Кравчук — Наталя Бойко
виготовляє з дітьми переважно традиційні і сучасні іграшки та дідухи.
Роботи п. Наталі та її учнів уже отримали чимало нагород на
різноманітних конкурсах. За словами майстрині, дітям дуже цікаво робити
іграшки, тим більше, що солома — це такий матеріал, який дає тепло,
енергетику, сонце...
І діти це відчувають, їх не обдуриш. А
майстриня Ольга Кравченко привезла на обласний огляд свої ляльки-мотанки
— це і лялька-наречена, і лялька-мати, і лялька-бабуся. За словами п.
Ольги, лялька-мати повинна бути вдома у жінок, які мріють народити
дітей, і такі ляльки навіть дарують на весілля. А ляльку-наречену, для
якої характерні світлі тони, дівчата в давнину виготовляли власноручно,
аби вийти заміж. Оберегом для всієї родини, звертає увагу майстриня, є
лялька-бабуся в хустинці. Але окрасою колекції О. Кравченко є
ляльки-княгині, одягнуті в історичний одяг. Аби його належним чином
відтворити, майстриня ретельно вивчає історію. «Виготовляючи
ляльки-княгині, використовуємо основу мотанки, даємо хрест на обличчя.
Це солярний знак, який несе радість», — наголошує О. Кравченко. Загалом у
колекції майстрині є понад 200 ляльок-мотанок.
«Домінантою у нашому звіті є молодіжні і
дитячі творчі колективи, — розповіла перед концертом начальник відділу
культури Галицької райдержадміністрації Марія іваськів. — У
літературно-мистецькому святі беруть участь три потужні творчі
колективи, які створено на базі музичних шкіл. Це зведений ансамбль
бандуристів, оркестр народних інструментів та ансамбль гітаристів, де
поряд з викладачами на гітарах грають понад 20 маленьких учасників. Такі
акції ми проводимо найперше для молоді, тому що виховувати шану і любов
до Кобзаря треба з малих літ».
Голова Галицької РДА Григорій Івасишин
наголосив, що українці повинні вшановувати таких велетів духу, як Т.
Шевченко, а творчі звіти районів є часткою національної шани Кобзареві.
За його словами, в творчому звіті Галицького району взяло участь 28
художніх колективів і виконавців, а це майже 400 осіб.
Відтак розпочалося літературно-мистецьке свято
«ідем на сповідь до Тарасаѕ» Під час двогодинної концертної програми
було представлено 23 окремі номери, серед яких — Кобзареві поезії та
пісні, народна музика, твори сучасних поетів та композиторів і
хореографічні композиції. Зала філармонії була переповнена так, що, як
кажуть, і яблуку впасти ніде. і майже після кожного виступу із зали
лунали вигуки: «Браво!», «Молодці!». Й це, напевно, стало найбільшим
визнанням галицьких талантів. Після завершення дійства галичани
подарували обласному музею Тараса Шевченка, який невдовзі запрацює в
Івано-Франківську, величезні, приблизно у зріст людини, вишиті роботи —
портрет Кобзаря та «Заповіт» авторства майстрині Ольги Ткачівської із с.
Вікторова. Гість свята — письменник лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Степан Пушик поділився своїми враженнями від заходу:
— Моє село Вікторів колись належало до Давнього
Галича, дитинець якого був на Крилоській горі, за кілька кілометрів від
моєї хати. А на Пушиковій горі стояв Миколаївський монастир ХII-ХIII
ст., а ще неподалік — Покровська церква. На горі верховіттям шумить
тисячолітній дуб, який навіває мені народні мелодії Княжої доби, думи
козаків, які відпочивали під ним. Тут композитор Денис Січинський
створив народний хор і написав безсмертні твори. Зрозуміло, що все це
пройшло крізь моє серце і мій поетичний дебют відбувся у Галичі. Тому
будь-який виступ моїх галичан — це щось більше, ніж рідне. Я дуже
хвилювався, як прозвітує Галицький район на обласному огляді до
200-ліття Т. Шевченка, ідея проведення якого належить і мені. Окрилений і
радісний дуже теплого осіннього вечора я повертався з обласної
філармонії, і мені ще довго у вухах лунали Кобзареві поезії та пісні,
народна музика і твори сучасних поетів та композиторів, які галичани зі
смаком вплели у вінок шани великого Тараса. Молодці мої галичани!
Оксана ПРОЦЮК
|